А що таке віра? Може, якась церква, а, може, якась релігійна конфесія? В нашому українському менталітеті здебільшого ототожнюється поняття віри з приналежністю до якоїсь релігійної деномінації. І це підтверджує таке запитання, яке можна почути всюди: « Якої ти віри?». Чи не нагадує нам це на якесь подібне висловлювання: « Кажемо віра –розуміємо церква. Кажемо церква – розуміємо віра». Це показує, наскільки стало викривленим саме значення слова віра. Те, що абсолютно немає нічого спільного з цим словом, сьогодні прикривається таким святим символом чи іменем. А саме будь-яку релігію, форму служіння, обряди, традиції, передання і таке інше ніяк не можна називати вірою. Завжди було, є і буде багато релігій, різних обрядів, традицій та переконань, але віра завжди була, є і буде однією. Тому що вона має відношення до серця людини, а не до яких-небудь зовнішніх форм. Вірити може будь-хто і в будь-що. Учень може вірити вчителеві, жінка – чоловікові, чи навпаки, діти – батькам, атеїст також змушує себе вірити в те, що Бога немає. Практично всі люди на землі в щось або в когось вірують.
Слово віра перекладається з грецької мови ( пістіс) – як вірність, довір’я, кредит, впевненість, переконання. Так як це слово має кілька значень, то нам необхідно розуміти те, що вони нерозривні і являються складовою одного поняття «віра». Це абсолютно так само стосується і такого розуміння, як «віра в Бога» . Говорячи « я вірю в Бога», ми повинні враховувати всі складові цього слова. Це означає не тільки вірити тому, що Бог є, але і довіритися Йому, ввірити Йому всю свою долю, визнати Його своїм єдиним Господом та бути впевненим в тому, що Його воля щодо нашого життя є добра і досконала. Отже, ми ще раз переконалися, що віра має пряме відношення до серця людини. Це не зовнішній обряд, і не яка-небудь форма одягу чи будівлі, а стан нашої душі. Звичайно, можна ззовні створити маску, форму і бездоганний вигляд, але в серці бути кривдником та зрадником. Тільки і тільки сердечна віра здатна повести людину на будь-які подвиги і навіть на смерть. Історія знає десятки тисяч таких фактів, коли катували людей за їх віру. І я хочу підкреслити, що їхніми катами були люди, які це робили через свої релігійні, чи якісь інші переконання, але там не було справжньої сердечної віри.
Віра і релігія – це зовсім різні поняття. Віра робить душу людини чистою і благородною, а релігія – породжує ненависть , війни і кровопролиття. Віра приносить свободу, спокій та впевненість, а релігія – страх, хвилювання та рабство. Віра є джерелом милосердя, щирості та відданості, а релігія – зажерливості, егоїзму та корисливості. Немає значення, до якої церкви ви ходите, а важливим є те, чи ви маєте в своєму серці віру в Бога: не московську, не українську, не яку-небудь азіатську чи американську, а ту, яка дає вам надію, радість, насолоду і сили долати будь-які життєві перешкоди. Хочу зауважити, що на землі немає жодної досконалої церкви через те, що ніде немає досконалих людей, які їх відвідують чи там служать. Атмосфера ворожості та непримиренності може перетворити найкращу помісну церкву в світську релігійну організацію, і навпаки - чиста, сердечна віра в Бога може стати причиною пробудження в тій церкві, де панує застій і суха обрядовість.
А зрозуміти, яка віра правильна, а яка ні, можна тільки тоді, коли зумієш відрізнити саму віру від тієї ж релігії.
Автор: Володимир Андрощук
Сайт: http://heavens.com.ua/
Прочитано 15837 раз. Голосов 4. Средняя оценка: 3,75
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
А що до статті - підтримую автора цілком. Комментарий автора: Дякую за Ваш відгук! Бог нехай благословить Вас.
Ольга
2013-10-31 17:16:36
Дякую Вам, пане Володимир. Ваша стаття дає зрозуміти, що не має значення чи то православна віра, християнська, римо-католицька- це все не має значення! Важливо те, що у тебе в серці. Але дуже важко знайти ту віру, коли у житті нічого не виходить влаштувати... Може Ви допоможете зародитись вірі і у моєму серці?
Ольга
2013-10-31 17:16:57
Дякую Вам, пане Володимир. Ваша стаття дає зрозуміти, що не має значення чи то православна віра, християнська, римо-католицька- це все не має значення! Важливо те, що у тебе в серці. Але дуже важко знайти ту віру, коли у житті нічого не виходить влаштувати... Може Ви допоможете зародитись вірі і у моєму серці?
Ольга
2013-10-31 17:18:26
Дякую Вам, пане Володимир. Ваша стаття дає зрозуміти, що не має значення чи то православна віра, християнська, римо-католицька- це все не має значення! Важливо те, що у тебе в серці. Але дуже важко знайти ту віру, коли у житті нічого не виходить влаштувати... Може Ви допоможете зародитись вірі і у моєму серці?
Анатолій Войтко
2015-01-17 06:43:38
Як на мене, дослідника Біблії, то віра в Бога відрізняється від віри взагалі не тим, що вона є чи її нема в серці, кожен вчинок з серця, проте вчинки вірних Богу відрізняються тим, у що вірить людина. Невірити ні в що, це теж віра. Також — на що покладається людина. Що визнає за Істину, Творця чи творіння та кому віддана. В цім сенс віри.
Можно ли потерять спасение? - Владимир Молоканов Тема статьи была навеяна спорами на нескольких христианских форумах. Оппоненты приводили различные аргументы, но никто даже не попытался вникнуть в суть проблемы. Поэтому статья раскрывает многие вопросы, связанные с получением спасения, а также возможностью или невозможностью его потерять. Благословений всем вам.
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.