Яркий луч солнца коснулся моего лица, и я проснулась. Время было только шесть часов утра, но я уже не хотела спать.
Набросив на плечи мамино покрывало, я вышла на улицу. От холода по моему телу слегка пробежала дрожь...
Теперь дни стали холодными, а воздух еще прозрачнее. С нашего крыльца открывался бескрайний вид на зеленые леса, но они уже не были такими зелеными, как прежде, а пестрели желтыми и красными пятнами. Как же красиво! Каждое время года, по-своему прекрасно!
Я люблю осень, но моя мама, её не любит, она скучает по лету. Для неё лето-самое любимое время года. Летом тепло, можно купаться и собирать ягоды. Сегодня у мамы день рождения. Ах, как бы я хотела подарить ей лето! Она его так любит! Стоп.., а почему нет!? Да! Сегодня я подарю маме – Лето!
Я тихонько пробралась в свою комнату и достала из под кровати, большую шкатулку. Красным карандашом, большими буквами я написала на ней: «Лето!» Теперь я должна положить туда-то, из чего состоит лето... В первую очередь, я положу туда солнечные восходы! Потом, спелую землянику... Лунную дорожку на реке, яркие звезды на черном небе! И конечно, сосновый бор! Когда он гуди от зноя! Обязательно положу туда, солнечные блики, что горят на стволах деревьев. Там будут дрожащие капельки грибного дождя на сосновых иглах, а еще там скачут белки и зайцы, бегают лисицы и кони... И конечно, я положу туда купание в реке! И ярко-оранжевые жарки... Подарок готов! Скорей бы мамочка проснулась!!!
Тихо, со шкатулкой в руках, я вошла в комнату мамы. Жалко... она еще спит... Мама сейчас необыкновенно красивая: её волосы рассыпались по подушке. Я пальцем дотронулась до светло-золотистой пряди. В самом ли деле, это моя мама? Ведь во сне, она выглядит просто девочкой... Вдруг, мама открыла глаза, и улыбнулась. Тогда я с волнением взяла её руку и тихо произнесла: «Я подарю тебе лето».
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
